Наприкінці 1980-х років Subaru стояла на порозі великих викликів. Компанії було необхідно довести, що нова модель Legacy може конкурувати з масовими седанами на кшталт Toyota Camry та Honda Accord. Перед керівництвом стояли амбітні задачі – посилення сприйняття бренду та збільшення продажів на світових ринках. Саме тому на старті продажів Subaru вирішили провести безпрецедентний крок - провести випробування на швидкість та витривалість.
Амбітна ідея та команда ентузіастів
Ініціатором рекордного заїзду став засновник спортивного підрозділу Subaru Tecnica International Норіюкі Косекі — людина, яка щиро вірила, що новий Legacy здатен піднести імідж бренду. Разом із досвідченим інженером Міцуо Такахасі та командою спеціалістів із корпорації Fuji Heavy Industries (тепер Subaru Corporation) він зібрав понад сотню співробітників для участі в проєкті.
Для багатьох це була не просто робота, а винагорода за багаторічну відданість бренду. Водночас керівництво чесно визнавало: рекорд був амбітною спробою, і гарантії успіху не існувало.
Подорож через океан
У грудні 1988 року чотири спеціально підготовлені Subaru Legacy RS відправилися літаком із Narita International Airport до США. Випробування планували провести на полігоні Auto Test Center у пустелі Аризони — великому швидкісному овалі приблизно за годину їзди від м. Фінікс.
На місці команда Subaru разом зі спеціалістами компаній Michelin та Castrol створила імпровізований технічний табір. Його навіть жартома назвали «Subaru City». Тут працювали механіки, інженери, студенти університету Аризони та співробітники американського представництва Subaru.
Підготовка автомобілів
Автомобілі відповідали правилам FIA і залишалися максимально близькими до серійних моделей. Вони отримали лише мінімальні аеродинамічні покращення, посилені елементи безпеки та паливні баки збільшеного об’єму. Турбовані опозитні двигуни EJ20 розвивали близько 230 к.с.
Перед стартом команда багаторазово відпрацьовувала зміну водіїв, піт-стопи та збір технічних даних. Інженери не залишали нічого на волю випадку.
Початок марафону
2 січня 1989 року три автомобілі вирушили на трасу. За кермом працювали 24 водії — і що важливо, більшість із них не були професійними гонщиками. Це були співробітники Subaru. Вони змінювалися кожні дві години, працюючи у змінному графіку.
Регламент обслуговування був майже військовим:
- перевірка оливи — регулярно техніками Castrol
- контроль зносу шин — спеціалістами Michelin
- заміна шин — приблизно раз на 96 годин
- стандартний піт-стоп — близько двох хвилин
Виклики пустелі
Погода постійно випробовувала команду. Після дощів швидкість доводилося знижувати. Сильний вітер заносив на трасу перекотиполе — іноді працівникам доводилося буквально вибігати на доріжку, щоб прибрати їх.
Один із автомобілів пережив незначну пожежу через витік оливи та мав проблеми з підшипником колеса. А ще — курйозний, але типовий для пустелі випадок зіткнення з диким кроликом.
Фініш, який увійшов в історію
У ніч на 21 січня 1989 року один із автомобілів першим перетнув фінішну лінію. Незабаром завершили дистанцію й інші машини. Результат вразив світ: понад 100 000 км із середньою швидкістю понад 223 км/год.
Фініш став емоційним тріумфом для всієї команди. Святкування продовжилося навіть у найближчому місті Каса-Гранде, де автомобілі урочисто представили місцевим мешканцям.
Спадщина рекорду
Рекордний Legacy став символом витривалості та технологічної сміливості бренду. Саме ці випробування заклали основу для майбутніх спортивних моделей Subaru та розвитку підрозділу STI. Один із рекордних автомобілів зберігся до наших днів і експонувався в дилерському центрі міста Ота у Японії.
Історія Legacy доводить: надійність Subaru — це не маркетинг, а перевірена часом інженерія.
Запрошуємо вас особисто відчути можливості сучасних моделей Subaru під час тест-драйву в дилерському центрі Subaru Інтерциклон.
